✖

Параметричне рівняння прямої

Параметричне рівняння прямої — це основне рівняння прямої на площині або в просторі.

Мотивація

Як можна описати пряму на площині? Ми знаємо, що для задання прямої досить двох різних точок, позначимо їх, наприклад, A і B. Іншими словами: через дві різні точки можна провести рівно одну пряму p:

Пряма, проведена через дві точки

Як описати цю пряму інакше, за допомогою векторів? Можемо домалювати на рисунку вектор u→, паралельний прямій p.

Пряма з вектором u⃗

Цей вектор u→ має такий самий напрям, як пряма p. Це непогано, але самого напряму нам не досить. Якби ми задали пряму p лише вектором u→, то визначили б тільки напрям прямої, а не її конкретне положення. Ми б не змогли розрізнити ці три прямі:

Три прямі з тим самим напрямом, що й вектор u⃗

Нові прямі p1 і p2 мають такий самий напрям, як пряма p і вектор u→. Щоб однозначно задати пряму p, потрібно знати ще принаймні одну точку, яка лежить на прямій p. Якщо сказати, що пряма p має напрям, заданий вектором u→, і проходить через точку A, то пряму p буде задано однозначно. Прямі p1 і p2 мають той самий напрям, але жодна з них не проходить через точку A.

Будь-яку пряму можна записати як p(A,u→), де A — точка, що лежить на прямій, а u→ — вектор, паралельний прямій. Наприклад, пряму p1 можна записати як p(G,u→), а пряму p2 як p(E,u→) або p(F,u→) — можна взяти будь-яку точку, що лежить на прямій.

Напрямний вектор прямої

Якщо маємо пряму p(A,u→), то вектор u→ називаємо напрямним вектором прямої. Найпростіше знайти напрямний вектор так: знайти дві точки A, B, що лежать на прямій p, і тоді напрямним вектором буде напрямлений відрізок AB→. Координати цього вектора отримуємо як різницю координат: u→=B−A. Приклад:

Пряма p

Маємо пряму p, на якій лежать дві точки A, B. Напрямний вектор дорівнює напрямленому відрізку AB→, тож координати вектора u→ знаходимо обчисленням

u→=(u1;u2)=(6;6)−(2;4)=(4;2)

Вектор u→ має таку саму довжину, як напрямлений відрізок AB→. Цей вектор u→ можна зобразити на рисунку так:

Пряма з напрямним вектором

Кінець вектора u→ має координати (4; 2), точно як ми обчислили, і видно, що цей вектор паралельний прямій. Напрямний вектор лише показує напрям прямої, або, може, краще сказати — «нахил прямої». Напрямний вектор має бути лише паралельним прямій. Тож якби замість напрямленого відрізка AB→ ми взяли відрізок BA→, то отримали б напрямний вектор v→=A−B:

v→=(v1;v2)=(2;4)−(6;6)=(−4;−2)

Зображено на рисунку:

Два напрямні вектори u⃗ і v⃗

Бачимо, що зелений вектор v→ протилежний синьому вектору u→. Водночас обидва є напрямними векторами прямої p, бо обидва паралельні прямій p.

Параметричне рівняння прямої

Маємо пряму p, точку A, що лежить на цій прямій, і напрямний вектор u→. Яку точку отримаємо, якщо додамо до точки A вектор u→? Подивимося на рисунок:

Результат суми A + u⃗

Якщо до точки, що лежить на прямій, додати напрямний вектор, отримаємо точку X, яка теж лежить на цій прямій. По суті, ми просто «зсуваємо точку A у напрямі вектора на відстань, що дорівнює довжині вектора u→». Точка X має координати:

X=(x;y)=A+u→=(2;1)+(1;3)=(3;4)

Що буде, якщо взяти лише половину вектора u→ або подвоєний вектор? Або вектор, помножений на −1? Це знову показує рисунок:

Суми точки A і вектора u⃗, помноженого на різні числа

Бачимо, що коли до точки A додати напрямний вектор u→, помножений на будь-яке число, завжди отримуємо точку, що лежить на прямій p. Червона точка A позначає «початок», а зелені точки — результати додавання до точки A синього напрямного вектора u→, помноженого на різні числа.

Насправді, яку б точку X на прямій p ми не вибрали, її завжди можна записати як суму точки A і добутку напрямного вектора u→ на число t, де t — дійсне число. Для всіх точок X, що лежать на прямій p, можна сказати, що існує таке t ∈ ℝ, що

X=A+t⋅u→.

Іншими словами, якби ми підставляли в це рівняння замість t по черзі всі дійсні числа, то отримали б усі точки, що утворюють пряму p, тобто всю пряму p. Це рівняння називається параметричним рівнянням прямої p(A,u→).

Попереднє рівняння можна замінити системою рівнянь. Якщо точка X має координати (x; y), точка A — координати (a1; a2), а вектор u→ — координати (u1; u2), то можемо записати

(x;y)=(a1;a2)+t⋅(u1;u2),

що далі можна переписати у вже згадану систему рівнянь (окремо виражаємо координату x й окремо координату y):

x=a1+t⋅u1y=a2+t⋅u2

Кожну пряму на площині можна задати цією системою рівнянь.

Обмеження параметра

У попередньому розділі ми сказали, що коли в параметричному рівнянні підставити замість параметра t усі дійсні числа, отримаємо пряму. Що було б, якби ми взяли не всі дійсні числа, а, скажімо, лише половину з них — тільки невід'ємні?

Отримали б промінь. Якщо повернутися до цього рисунка…

Суми точки A і вектора u⃗, помноженого на різні числа

…то бачимо, що коли ми множили напрямний вектор u→ на додатні числа (тобто за додатного параметра t), то отримували точки X, які лежали «над» точкою A. І навпаки: якщо додавали вектор u→, помножений на від'ємне число (тобто за від'ємного параметра t), то отримували точку, що лежить із «протилежного боку», «під» точкою A. Якщо замість параметра t підставити всі невід'ємні числа, тобто t ∈ [0; +∞), отримаємо виділений червоним промінь r:

Промінь r

Пунктирна лінія позначає точки, які ми отримали б, якби натомість підставили замість параметра t усі від'ємні числа.

Якби ми підставили замість параметра t усі числа з одиничного відрізка [0; 1], отримали б відрізок, довжина якого дорівнює довжині напрямного вектора. Ми отримали б цей червоний відрізок:

Відрізок

Приклади

Маємо на площині дві точки A(−1; 3) і B(2; 5).

  1. Визнач параметричне рівняння прямої p, що проходить через точки A, B. Спочатку знайдемо напрямний вектор. Візьмемо напрямлений відрізок AB→, і напрямний вектор u→ матиме координати

    u→=(u1;u2)=B−A=(2;5)−(−1;3)=(3;2)

    Параметричне рівняння прямої має загальний вигляд X=A+t⋅u→, після підстановки отримуємо рівняння

    X=(−1;3)+t⋅(3;2)

    що можна переписати у вигляді системи так:

    x=−1+3ty=3+2t

    Оскільки описуємо пряму, то t ∈ ℝ. Рисунок буде трохи нижче.

  2. Визнач параметричне рівняння променя r, що має початок A і проходить через точку B. Використаємо те саме параметричне рівняння, лише обмежимо параметр t. Тепер питання лише в тому, чи t ∈ [0; +∞), чи t ∈ (−∞; 0].

    Напрямний вектор ми отримали з напрямленого відрізка AB→, а це означає, що початок — точка A, а кінець — точка B. Це саме те, що потрібно: наш промінь теж має початок у точці A. Отже, нам не потрібно розвертати напрям від'ємними значеннями параметра, і параметр t беремо з невід'ємного проміжку t ∈ [0; +∞).

    Рисунок, що описує розв'язання цієї та попередньої задач.

    Напрямний вектор u⃗, пряма p і промінь r

  3. Знайди середину відрізка AB. Можна діяти двома способами: додати координати точок A, B і результат поділити на два. Зробімо це:

    M=(−1;3)+(2;5)2=(1;8)2=(12;4)

    Ту саму точку можна отримати й через напрямний вектор. Ми отримали його з напрямленого відрізка AB→, а отже, якщо додати A+u→, отримаємо точку B. Тому якщо до A додати половину напрямного вектора, отримаємо середину відрізка AB→:

    M=A+12u→=(−1;3)+12(3;2)=(−1;3)+(32;1)=(12;4)

    Бачимо, що вийшла та сама точка. Для перевірки рисунок:

    Середина M відрізка AB

Джерела

  • J. Polák: Přehled středoškolské matematiky

Розділи: Параметричне рівняння прямої, Загальне рівняння прямої, Вектор нормалі прямої, Кутовий коефіцієнт, Рівняння прямої в просторі