Корені
Корінь — це частково обернена функція до степеня. Найчастіше ми працюємо з квадратним коренем: він шукає таке число, що, помножене саме на себе, дає початкове число, з якого ми добували корінь.
Квадратний корінь
Для кореня використовують знак
Спочатку розглянемо лише квадратний корінь із дійсного числа. Означимо його так:
Якщо помножити корінь із числа a на корінь із числа a, отримаємо число a. Тож для числа 9 корінь дорівнює 3, бо 3 · 3 = 9.
Попередній вираз можна записати й так:
Це лише інший запис попереднього множення, а саме за допомогою степеня.
Важливо, що ця рівність виконується тільки для тих a, які належать області визначення кореня. Адже з від'ємного числа корінь добути не можна. Можна добути корінь із будь-якого додатного числа, можна з нуля, але з від'ємного числа — ні. Чому так?
Припустімо, що хочемо знайти корінь із −25. Загалом ми маємо два варіанти: взяти додатне число або від'ємне. Якщо візьмемо додатне, матимемо 5 · 5 = 25. Ми отримали 25, а нам потрібно −25. Спробуємо −5, але після множення знову виходить 25. Коли множиш два від'ємні числа, отримуєш додатне; так само й коли множиш два додатні. Щоб отримати −25, довелося б множити −5 · 5, а це не можна: ти множиш два різні числа, хай навіть вони відрізняються лише знаком. Тому квадратного кореня з від'ємного числа не існує.
Корінь n-го степеня
Так само як вираз можна піднести до другого, третього, четвертого степеня, можна добувати й корінь третього, четвертого і, нарешті, n-го степеня з дійсного числа. Його зазвичай записують над «галочкою» знака кореня, ось так:
Цей запис означає корінь п'ятого степеня з числа тридцять два. Корінь n-го степеня означимо через n-й степінь так:
Якщо замість n підставити двійку, отримаємо квадратний корінь у тому вигляді, в якому ми його означили щойно. Коротше це можна записати й так:
Існує домовленість, що для квадратного кореня двійку писати не обов'язково, тож ці записи рівнозначні:
Наприклад, для кореня четвертого степеня виконується:
А ось конкретний приклад:
І навпаки, 4 · 4 · 4 = 64.
Корінь із від'ємного числа
Ми вже знаємо, що квадратного кореня з від'ємного числа не існує, бо a2, де a — дійсне число, ніколи не буде від'ємним. Проте для коренів вищих степенів ми множимо не лише двічі, тож трапляються випадки, коли корінь n-го степеня з від'ємного числа існує. Як із цим?
Нам заважало те, що, помноживши від'ємне число двічі, ми отримуємо додатне. Щоб отримати результат −25, потрібен був добуток −5 · 5. Але що буде, коли множити три від'ємні числа? Після множення перших двох отримаємо додатне число, а після множення на останнє від'ємне число знову матимемо від'ємне. Якщо помножити ще раз (разом чотири рази), опинимося знову серед додатних чисел.
Висновок такий: якщо множити від'ємне число n разів, то при парному n добуток додатний, а при непарному — від'ємний. Звідси випливає, що корінь n-го степеня з від'ємного числа існує, коли n непарне. Приклад:
Перетворення на степінь
Корені легко перетворювати на степені, і це роблять часто, бо зі степенями працювати зручніше. Виконується такий зв'язок:
Корінь n-го степеня з a — це те саме, що піднести a до степеня 1/n. Це стане в пригоді й тоді, коли треба кудись ввести корінь вищого степеня, ніж другий. Часто це напряму неможливо, але в показник можна ввести дріб. Якщо хочеш побудувати графік кореня четвертого степеня, будуй графік функції
Найчастіше використовують перетворення квадратного кореня:
Формули для коренів
Оскільки корінь легко перетворити на степінь, вирази з коренями успадковують формули для степенів. Тому виконуються такі співвідношення:
Крім того, виконуються такі основні співвідношення:
Винесення множника з-під кореня
Винесення множника з-під кореня — це прийом для спрощення виразів із коренями, який використовує одну з попередніх формул:
Деякі вирази під коренем можна розкласти на множники, потім записати у вигляді добутку двох коренів і, нарешті, з одного з цих коренів добути корінь. Типовий приклад:
За попередньою формулою цей вираз можна переписати так:
Тепер можна добути корінь із чотирьох:
Так само можна переписати й звичайне число, якщо хочемо зберегти точну форму. Приклад: