✖

Векторний підпростір

Векторний підпростір — це підмножина якогось векторного простору, яка й надалі замкнена відносно додавання та множення на скаляр.

Означення

Нехай маємо якийсь векторний простір V. Векторним підпростором W тоді була б певна підмножина простору V, причому множина W сама була б векторним простором. Непорожня підмножина W ⊆ V має тому задовольняти ці дві умови, щоб бути векторним підпростором простору V: для всіх x→,y→∈W і для кожного a ∈ ℝ:

  • x→+y→∈W,
  • a⋅x→∈W.

Тож треба вибрати з V таку підмножину, щоб її вектори були замкнені відносно додавання й множення.

Підпростір простору R3

Візьмімо простір ℝ3 і знайдімо якийсь підпростір.

  1. Що, наприклад, з усіма трійками вигляду (a; a; a), де a ∈ ℝ? Тобто з трійками на кшталт (1;1;1),(12;12;12) чи (−π; −π; −π). Такий підпростір, позначимо його W1, був би підмножиною простору ℝ3, тобто W1 ⊆ ℝ3, бо ℝ3 містить усі трійки.

Такий простір був би замкнений відносно операції додавання векторів, бо

(a;a;a)+(b;b;b)=(a+b;a+b;a+b).

Після додавання двох векторів ми отримали б новий вектор, який знову мав би три однакові компоненти, а такий вектор належить множині W1. Отже, множина W1 задовольняє першу умову векторного підпростору. А чи задовольняє вона другу?

Так, задовольняє, бо добуток на число k знову змінює всі три компоненти вектора, але змінює їх цілком однаково:

k⋅(a;a;a)=(k⋅a;k⋅a;k⋅a).

Знову отримуємо вектор, у якого всі три компоненти однакові, а такий вектор належить множині W1. Отже, множина W1 є векторним підпростором ℝ3.

  • Можемо спробувати взяти всі трійки (a; b; c) такі, що a, b, c ∈ [−1; 1]. Цю множину позначимо W2, а її елементами є, наприклад, трійки (12;−27;89) або (0;π4;1). Чи замкнені елементи W2 відносно додавання? Звісно, ні, бо (1;1;1)+(12;13;14) дорівнює трійці (32;43;54), яка не належить до W2. Отже, множина W2 не утворює підпростору простору ℝ3, і множина W2 узагалі не утворює простору.

  • Тепер візьмімо всі трійки вигляду (a; 0; b), де a, b ∈ ℝ. Це всі трійки, у яких друга компонента нульова. Позначимо цю множину W3. Чи замкнена ця множина відносно додавання? Так, бо

(a;0;b)+(c;0;d)=(a+c;0;b+d)

Результатом є трійка (a + c; 0; b + d), у якої друга компонента нульова, а на двох інших стоять дійсні числа. Ця трійка, безперечно, належить W3. Чи замкнена W3 відносно множення? Так, бо

k⋅(a;0;b)=(k⋅a;0;k⋅b)

Знову отримуємо трійку (k · a; 0; k · b), у якої друга компонента завжди нульова, а решта компонент — дійсні числа. Така трійка є елементом W3. Отже, множина W3 утворює підпростір простору ℝ3. Зауважмо, що якби трійки мали вигляд (a; b; 0) або (a; 0; 0), вони б так само утворювали векторний підпростір.

Підпростір многочленів

У попередній статті ми розглянули векторний простір, що складається з многочленів. Нагадаємо: многочлен — це вираз вигляду

p(x)=a0+a1x+a2x2+…+anxn.

Припускаємо, що an ≠ 0. Степенем такого многочлена тоді є саме число n. Дійсні числа a0, …, an називаємо коефіцієнтами многочлена. Прикладом многочлена може бути вираз 4 + 3x − 7x2. Спробуємо знайти якийсь векторний підпростір. Нехай маємо векторний простір P(x) усіх многочленів.

  1. Спершу спробуємо множину всіх многочленів степеня n, де n ≥ 0, позначимо цю множину W1. У попередній статті ми вже зазначали, що це взагалі не векторний простір, тож навряд чи це буде векторний підпростір простору P(x). Нагадаймо: якщо, наприклад, помножити многочлен із W1 на нуль, отримаємо многочлен p(x) = 0, який за означенням має степінь −1. Цього елемента, безперечно, нема в жодній множині W1.

  2. Спробуємо як W2 взяти всі многочлени степеня n і менших. Тож для n = 2 у W2 будуть усі многочлени степенів 2, 1, 0, −1. Чи замкнена ця множина відносно додавання? Так, бо степінь суми двох многочленів степеня n ніколи не буде більшим за n, він може бути лише меншим. Так само ця множина замкнена відносно множення, бо добуток будь-якого многочлена p(x) на число k може дати або многочлен того самого степеня, або нульовий многочлен. Обидві можливості охоплює множина W2, тож W2 утворює підпростір простору P(X).

Основні властивості підпросторів

Нехай маємо векторний простір V і два його підпростори W1 та W2. Тоді виконується, що

  1. Перетин W1 ∩ W2 є векторним підпростором V.

    Нехай маємо векторний простір ℝ3 і підпростори W1 та W2 такі, що W1 складається з трійок вигляду (a; b; 0), а W2 — з трійок вигляду (a; 0; b), де a, b ∈ ℝ. Перетином W1 ∩ W2 тоді буде множина, що містить трійки вигляду (a; 0; 0) — така множина, очевидно, є підпростором простору ℝ3.

    Але це, звісно, не доведення. Доведення виглядало б так: візьмемо довільний векторний простір V і два його підпростори W1 та W2. Тепер хочемо довести, що для всіх x→,y→∈W1∩W2 виконується x→+y→∈W1∩W2.

    Оскільки вектори x→ та y→ містяться в перетині W1 ∩ W2, то обов'язково має виконуватися x→,y→∈W1 і водночас x→,y→∈W2 (це випливає з означення перетину множин). Оскільки W1 і W2 водночас є векторними просторами, має також виконуватися x→+y→∈W1 і водночас x→+y→∈W2 (це випливає з означення векторних просторів). Тепер маємо, що x→+y→∈W1 і водночас x→+y→∈W2, звідки випливає, що x→+y→∈W1∩W2 (знову на підставі означення перетину множин — якщо елемент лежить у множині W1 і лежить також у множині W2, він має лежати і в їхньому перетині).

    Далі треба перевірити замкненість відносно множення. Маємо довести, що для всіх k ∈ ℝ і x→∈W1∩W2 виконується k⋅x→∈W1∩W2. Міркування те саме. Оскільки x→∈W1∩W2, то водночас x→∈W1 і x→∈W2. Оскільки W1 і W2 є просторами, то k⋅x→∈W1 і водночас k⋅x→∈W2, а отже, k · x ∈ W1 ∩ W2. □

  2. Об'єднання W1 ∪ W2 не обов'язково є підпростором V.

    Щоб довести другу властивість, досить знайти відповідний контрприклад. Скористаємося попередніми просторами W1 і W2, які мають трійки вигляду (a; b; 0) та (a; 0; b) відповідно. Якщо взяти їхнє об'єднання, отримаємо всі трійки, які мають нуль на другому або на третьому місці. Тож вектори (1; 0; 1) і (1; 1; 0) безперечно належать до об'єднання W1 ∪ W2. Проте їхня сума дорівнює вектору (2; 1; 1), у якого нуля немає ніде. Цей вектор не належить ні W1, ні W2, тож не може належати й W1 ∪ W2. Отже, ми знайшли два вектори, сума яких не належить до тієї самої множини, тому це не може бути векторний простір.

Розділи: Векторні простори, Приклади векторних просторів, Векторний підпростір, Лінійна комбінація векторів, Лінійна оболонка, Базис векторного простору, Розмірність векторного простору, Матриця переходу