✖

Лінійна оболонка

Якщо маємо якусь множину векторів і знайдемо всі їхні лінійні комбінації, то отримаємо лінійну оболонку цієї множини векторів.

Означення лінійної оболонки

Нехай дано вектори x→1,…,x→n. Ми вже знаємо, що з цих векторів можна скласти новий вектор за допомогою лінійної комбінації. Оберемо дійсні числа a1, …, an, і новий вектор y→ отримаємо множенням і додаванням

y→=a1⋅x→1+…+an⋅x→n

Таким способом, якщо принаймні один із векторів x→i відмінний від нульового, з множини векторів x→1,…,x→n можна отримати нескінченно багато «нових» векторів — достатньо відповідним чином обрати інші коефіцієнти a1, …, an.

Якщо генерувати вектори й далі, зрештою отримаємо всі вектори, які можна одержати лінійною комбінацією векторів x→1,…,x→n. Таку множину називаємо лінійною оболонкою векторів x→1,…,x→n. Лінійну оболонку множини векторів X позначаємо кутовими дужками: ⟨X⟩. Формально лінійну оболонку можна записати так:

⟨x→1,…,x→n⟩={a1⋅x→1+…+an⋅x→n|a1,…,an∈R},

якщо кількість векторів скінченна. Якщо маємо нескінченну множину векторів X, можна взяти всі її скінченні підмножини Yi ⊆ X, тобто |Yi| = r для якогось r ∈ ℕ, і лінійною оболонкою множини X буде об'єднання всіх множин ⟨Yi⟩.

Приклад

Залишимось в улюбленому векторному просторі ℝ3. Оберемо одноелементну множину X1 = {(1; 2; 1)} і запитаємо, яка лінійна оболонка цієї множини. Це всі лінійні комбінації вектора (1; 2; 1). Отримана оболонка матиме вигляд

⟨X1⟩={(a;2a;a)|a∈R}

Це будуть вектори виду (3; 6; 3),(8; 16; 8),(−1; −2; −1) тощо. Можемо перевірити, що сума деяких двох векторів дає новий вектор такого самого виду:

(3;6;3)+(3;6;3)=(6;12;6)(3;6;3)+(−1;−2;−1)=(2;4;2)(8;16;8)+(2;4;2)=(10;20;10)

Другим прикладом можуть бути класичні вектори X2 = {(1; 0; 0), (0; 1; 0)}. Якщо обчислити всі лінійні комбінації, побачимо, що вони мають вигляд (a; b; 0), де a, b ∈ ℝ. Це легко показати, бо

(a;b;0)=a⋅(1;0;0)+b⋅(0;1;0).

Векторами цієї оболонки є, наприклад, (0; 8; 0), (14; 15; 0) тощо. Формально це запишемо так:

⟨X2⟩={(a;b;0)|a,b∈R}

Лінійна оболонка як найменший підпростір

Нехай дано векторний простір V і якусь множину векторів X ⊆ V. Лінійна оболонка ⟨X⟩ тоді є підпростором простору V, тобто оболонка ⟨X⟩ є векторним простором.

Достатньо довести, що оболонка ⟨X⟩ замкнена відносно додавання та множення. Це, звісно, так, бо будь-який вектор x→∈⟨X⟩ утворений як лінійна комбінація векторів із X.

Лінійна оболонка множини X є водночас найменшим підпростором, який містить усі вектори з множини X. Чому? Найменший векторний підпростір, що містить вектори з X, має містити й усі лінійні комбінації векторів із X — інакше це не був би векторний простір. Можемо від супротивного допустити, що існує якийсь менший векторний підпростір, позначимо його Y, який містить усі вектори з X, тобто X ⊆ Y. Оскільки за припущенням Y менший за оболонку ⟨X⟩, то має існувати вектор x→, який належить ⟨X⟩, але не належить Y, тобто x→∈⟨X⟩∧x→∉Y.

Проте вектор x→ можна скласти як лінійну комбінацію векторів із X, тому мають існувати вектори x→1,…,x→n∈X і коефіцієнти a1, …, an такі, що

x→=a1⋅x→1+…+an⋅x→n

Але якщо Y не містить цього вектора x→ і водночас містить вектори x→1,…,x→n, то Y не може бути векторним простором, а отже, і підпростором. Тож оболонка ⟨X⟩ є найменшим підпростором, що містить усі вектори з X.

Основні властивості лінійної оболонки

  • Завжди W ⊆ ⟨W⟩. Це має бути зрозуміло. Лінійна оболонка множини W завжди збігається з множиною W або більша за неї. Оскільки лінійна оболонка ⟨W⟩ містить усі лінійні комбінації векторів із W, то ⟨W⟩ має містити й усі вектори з W, бо якщо взяти якийсь вектор x→∈W, то для a = 1 отримаємо комбінацію a⋅x→=x→.

    Приклад: лінійна оболонка множини W = {(1; 0; 0)} — це множина

    ⟨W⟩={(a;0;0)|a∈R}.

    Очевидно, що {(1; 0; 0)} ⊆ {(a; 0; 0) | a ∈ ℝ}.

  • Завжди ⟨W⟩ = ⟨⟨W⟩⟩. Якщо вже один раз знайшли лінійну оболонку, то лінійна оболонка цієї оболонки — та сама оболонка. ⟨W⟩ містить усі лінійні комбінації з W. Якби ми ще раз обчислили всі лінійні комбінації з ⟨W⟩, нових не отримали б.

  • Нехай дано якийсь векторний простір V і дві підмножини цього простору (не обов'язково підпростори) W1 та W2, тобто W1, W2 ⊆ V. Якщо при цьому W1 ⊆ W2, то й ⟨W1⟩ ⊆ ⟨W2⟩.

    Інакше кажучи: якщо маємо дві множини векторів, одна з яких менша, то ця менша множина векторів має меншу або таку саму лінійну оболонку, як більша множина.

    Приклад: нехай W1 = {(1; 0; 0)} і W2 = {(1; 0; 0), (0; 1; 0)}. Бачимо, що W1 ⊆ W2. Якими будуть лінійні оболонки?

    ⟨W1⟩={(a;0;0)|a∈R}⟨W2⟩={(a;b;0)|a,b∈R}

    Множина векторів W2 «породила більшу оболонку», ніж множина W1, чого ми й очікували. Множина W2 містить усі вектори з множини W1, тож усі лінійні комбінації векторів із W1 можна водночас породити з векторів у W2.

    Інший приклад: W3 = {(1; 2; 0)} і W4 = {(1; 2; 0), (5; 10; 0)}. З першого погляду видно, що вектори у W4 залежні. Тому обидві множини породжують однакову оболонку. Отже, хоча W3 ⊂ W4, маємо ⟨W3⟩ = ⟨W4⟩.

Розділи: Векторні простори, Приклади векторних просторів, Векторний підпростір, Лінійна комбінація векторів, Лінійна оболонка, Базис векторного простору, Розмірність векторного простору, Матриця переходу