Рівносильні перетворення рівнянь
Перетворюючи рівняння, ми користуємося рівносильними перетвореннями. Їхня ознака в тому, що вони не змінюють розв'язків рівняння. Мета рівносильних перетворень — привести рівняння до якогось простішого вигляду, з якого вже можна обчислити розв'язок.
Що таке рівняння
Спочатку коротко про те, що таке рівняння і як ми його записуватимемо. Якщо маємо дві функції f(x) і g(x), то можемо прирівняти їх і отримати рівняння:
У цьому випадку f(x) називаємо лівою частиною рівняння, а g(x) — правою. Замість абстрактних функцій f(x) і g(x) можна уявити конкретні, наприклад f(x) = 3x і g(x) = x + 2. Тоді рівняння виглядало б так:
Розв'язком рівняння є множина (скажімо) S, така що для кожного x з множини S після підстановки в рівняння воно залишається правильним. Отже, розв'язком нашого прикладу була б множина
Після підстановки в рівняння отримуємо
Рівносильне перетворення рівняння — це таке перетворення, що не змінює розв'язків рівняння. Тобто рівносильним було б перетворення, коли з функції f(x) ми отримуємо функцію f1(x), тим самим перетворенням з функції g(x) отримуємо g1(x), і все одно виконується рівність
Перше й найпростіше рівносильне перетворення рівнянь (не нерівностей!) — це заміна місцями лівої та правої частин. Мабуть, очевидно, що якщо виконується
то виконуватиметься й рівність зі зміненим порядком
Докладніше про рівняння я пишу в статті Що таке рівняння.
Додавання
Найпростіший приклад — додавання якогось виразу до обох частин рівняння. Рівносильне перетворення завжди застосовуємо до обох частин рівняння. Отже, маємо таке рівняння:
Це рівняння можна розв'язати так: додати до обох частин число три. Перетворення зазвичай записують після скісної риски в рядку, з якого його починають, ось так
Загалом можна записати, що коли знову маємо дві функції f(x) і g(x), то можемо додати до них третю функцію h(x) і не змінимо розв'язків рівняння.
Як бачимо, додавати можна не лише число, а й функцію:
За звичаєм ми хочемо мати змінні ліворуч, чого досягаємо, додавши до рівняння −2x, тобто віднявши 2x.
Звісно, додавати можна й дроби, якщо це тобі зручно.
Додамо половину — і маємо розв'язок:
Додавання до рівняння зазвичай використовують, коли хочуть «перенести» вираз з однієї частини рівняння в іншу. Якщо маємо рівняння
то як перенести вираз зі змінною, тобто 2x, у ліву частину рівняння? Просто додаємо до всього рівняння −2x. Тоді праворуч замість 2x отримуємо нуль, бо 2x − 2x = 0. А з другого боку отримуємо −2x:
Множення
Рівняння можна також помножити на якусь функцію. Єдина умова — ця функція не може бути нульовою. Не можна множити рівняння на нуль чи на функцію, яку можна звести до нуля, наприклад f(x) = x − x. Отже, якщо маємо рівняння
то можемо помножити його на двійку:
Цей приклад навряд чи мав великий сенс. Множення використовують, наприклад, коли треба позбутися дробів:
Якщо помножити це рівняння на знаменник дробу в правій частині, то вираз 5x чудово скоротиться завдяки властивостям дробів.
Тепер помножимо дріб на вираз 5x, внаслідок чого 5x опиниться в чисельнику дробу, і далі ми зможемо скоротити 5x, бо він є і в знаменнику, і в чисельнику.
На початку цього розділу сказано, що множити на нуль не можна. Щойно ми множили на вираз 5x, але цей вираз містить змінну, і якщо підставити в неї нуль, то весь вираз стане нулем — і ось ми вже множимо на нуль. Що з цим робити?
Це розв'язують так: визначають умови, за яких можна виконати таке перетворення. Тут треба записати, що множити на 5x можна лише за припущення, що x не дорівнює нулю. Але тепер погляньмо ще раз на рівняння, яке ми множили. Вираз 5x там уже є, і стоїть він у знаменнику дробу. Що це означає? Ділити на нуль не можна, тож уже сама область визначення функції
Отже, ще раз: рівняння містить дріб із виразом 5x у знаменнику. Оскільки ділити на нуль не можна, рівняння має сенс лише тоді, коли x не дорівнює нулю. Тому ми можемо спокійно помножити все рівняння на 5x, адже потрібні умови вже забезпечує область визначення функції в знаменнику.
Множення на складніші вирази
Тепер важливе зауваження: якщо множимо рівняння на якийсь вираз, то завжди треба множити всю праву і всю ліву частину. Для прикладу візьмімо таке рівняння:
Якби ми хотіли помножити його на двійку, довелося б множити цілі частини, ось так:
Помилкою було б не записати там дужки, бо ми отримали б хибний результат:
Бачимо, що результат інший, ніж у попередньому випадку. Так само, якщо множиш на складніший вираз, треба множити все рівняння. Для прикладу візьмімо рівняння
Це рівняння помножимо на вираз x + 3, щоб позбутися змінної в знаменнику праворуч.
Дріб має вигляд, у якому його легко скоротити на вираз x + 3:
Тепер можна розкрити дужки в лівій частині рівняння і наприкінці відняти двійку, щоб «перенести» її ліворуч, завдяки чому праворуч отримаємо нуль.
Ділення
Так само як рівняння можна множити, його можна й ділити. З тим самим обмеженням, що й при множенні, — не можна ділити на нуль. Адже ділення легко перетворити на множення. Якщо хочемо поділити рівняння на вираз w, це буде те саме, що помножити рівняння на дріб 1/w. Ділення часто використовують у таких прикладах:
Це тип рівняння, з яким ми вже мало що зробимо, хіба що поділимо все рівняння на дванадцять і так отримаємо значення x.
Той самий результат ми отримали б, помноживши рівняння на 1/12:
Піднесення до степеня
Перетворюючи рівняння, можна використовувати й степені, але з певними обмеженнями. Спершу пригадаймо, як працюють степені. Чи виконується така рівність?
Якщо піднести якесь число до квадрата, а потім добути квадратний корінь, чи отримаємо початкове число? Це підступне запитання, і відповідь така: не завжди. Уяви, що ти підставляєш за x від'ємне число, наприклад мінус три:
Як бачимо, рівність раптом не виконується, бо коли від'ємне число піднести до квадрата, отримаємо додатне число. А коли з додатного числа добути корінь, отримаємо знову додатне число. Коли ж ця рівність виконувалася б? Тоді, коли ми знаємо, що працюємо лише з додатними, а точніше з невід'ємними числами. Тож можемо дозволити собі піднести рівняння до квадрата, якщо знаємо, що працюємо з додатними числами.
Наприклад, у геометрії ми часто розв'язуємо рівняння, що містять довжини якихось відрізків, і тоді можна без остраху підносити до степеня, бо довжина не може бути від'ємною. Так само і при піднесенні до степеня чи добуванні кореня: підносити треба обидві частини рівняння цілком. Отже, приклад:
Припустімо, що ми рухаємося лише серед додатних чисел, тому можемо дозволити собі піднести до квадрата все рівняння:
Ми отримали квадратне рівняння, яке можна розв'язати способами, описаними в статті про нього.
Як розв'язувати рівняння, яке треба піднести до квадрата, але ми не можемо бути певні, що працюємо лише з додатними числами? Просто підносимо його до квадрата, а потім робимо перевірку, адже піднесення до степеня може дати результати, що не є розв'язками рівняння. Отже, приклад:
Тепер піднесемо рівняння до квадрата:
Знову отримуємо квадратне рівняння, тож розв'яжемо його якимось відповідним способом, наприклад розкладом на множники (точний спосіб описано в статті, на яку є посилання):
Бачимо, що один результат — 1, а другий — 4. Але ми знаємо, що виконали нерівносильне перетворення, тож мусимо ще зробити перевірку. Підставимо ці розв'язки в початкове рівняння й з'ясуємо, який із результатів є розв'язком початкового рівняння. Спочатку підставимо одиницю:
Перевіркою ми з'ясували, що одиниця не є розв'язком початкового рівняння. А що четвірка?
Четвірка є розв'язком початкового рівняння, ми знайшли результат.
Розділи: Рівносильні перетворення рівнянь, Рівносильні перетворення нерівностей