Границя функції
Границя функції — одне з найважливіших понять математичного аналізу. Вона описує поведінку певної функції в околі заданої точки, завдяки чому ми можемо, наприклад, означити неперервність функції. Границя функції допомагає зрозуміти поведінку функції навіть у тих місцях, де вона зовсім не визначена.
Окіл точки
Почнімо з означення епсилон-околу точки на множині дійсних чисел. Нехай r ∈ ℝ. Тоді епсилон-околом цієї точки для ϵ > 0 називаємо відкритий проміжок (r − ϵ; r + ϵ). Проколотий епсилон-окіл такий самий, лише не містить точки r. Проколотий окіл — це (r − ϵ; r) ∪ (r; r + ϵ). Епсилон-окіл точки a позначаємо U(a, ϵ), а проколотий окіл — R(a, ϵ).
Для прикладу візьмімо число п'ять і його 2-окіл. Отже, обчислюємо U(5, 2), тобто проміжок (5 − 2; 5 + 2) = (3; 7). Проколотий окіл був би R(5, 2) = (3; 5) ∪ (5; 7). Той самий окіл, лише без точки п'ять. Графічно зображений 2-окіл точки 5:
Проколотий 2-окіл виглядав би так само, лише без синьої точки 5.
Гранична точка
Далі нам потрібно знати означення граничної точки множини. Елемент a ∈ ℝ є граничною точкою множини M ⊆ ℝ, якщо в кожному його проколотому околі, хоч яким малим, лежить якась точка множини M. Точніше:
Приклади: кожне дійсне число є граничною точкою множини дійсних чисел. Якщо вибрати число 10, то в будь-якому проколотому околі цієї точки завжди знайдемо дійсне число. Для
Якби ми як M вибрали множину натуральних чисел, то не знайшли б жодної граничної точки. Наприклад, число
Мотивація до границь
Почнімо з найлегшого означення — скінченна границя в скінченній точці. Спершу покажемо, що ми, власне, хочемо обчислити. Подивися на графік функції сигнум:
Якщо взяти точку x1 = 3, то значення функції в цій точці дорівнює 1. Отже, sgn(3) = 1. При цьому також виконується, що для всіх «близьких» сусідніх точок функція має значення 1, наприклад sgn(2,5) = 1 або sgn(3,5) = 1. Коли ми наближаємося до точки x1 = 3 зліва чи справа, значення функції завжди дорівнюють одиниці.
Але якщо взяти точку x2 = 0, то sgn(0) = 0, хоча всі сусідні точки мають інше значення функції! Наприклад,
Означення скінченної границі в скінченній точці
Нехай f — функція, x0 ∈ ℝ — гранична точка області визначення функції f. Тоді кажемо, що L ∈ ℝ є границею функції f у точці x0, якщо
А тепер, що це означення означає. Скінченна точка в цьому випадку означає, що точка є дійсним числом. Пізніше ми поговоримо про границі в нескінченних точках, тобто на нескінченності. Спробуймо обчислити таку границю:
Для таких простих функцій границя функції в точці x0 дорівнює значенню функції в цій точці: f(x0). Пізніше ми точно означимо, що таке «проста функція». Тепер усе зобразимо на рисунку:
Чорна пряма — це графік функції
Рухатимемося далі за означенням. На першому місці в означенні стоїть (∀ϵ > 0), а пізніше ϵ використано в |f(x) − L|<ϵ — це такий математичний запис того, що ми хочемо, щоб усі f(x) були віддалені від L менше ніж на ϵ. Отже, ми шукаємо ϵ-окіл точки L на осі y. За означенням ми можемо вибрати будь-яке ϵ > 0, виберімо, наприклад,
Усі точки на осі y, що лежать між цими зеленими лініями, лежать в ϵ-околі точки L. Це ті точки, про які йдеться в означенні.
Означення продовжується виразом (∃δ>0), який далі використано у виразі 0<|x − x0|<δ. Ми кажемо, що певна різниця x − x0 має бути меншою за δ. Оскільки x, x0 лежать на осі x, значення δ ми теж зображатимемо на осі x. Водночас вираз 0<|x − x0|<δ знову каже, що потрібно взяти всі x, віддалені від x0 менше ніж на δ, але водночас більше ніж на нуль, тобто x ≠ x0. Це означає, що цей запис задає проколотий δ-окіл точки x0. Означення границі можна рівносильно переписати за допомогою околів точок:
Повернімося до попереднього означення й продовжмо малювати рисунок. Щоб це зобразити, нам потрібна ще одна частина означення:
Отже, для всіх x із проколотого δ-околу точки x0 має виконуватися… якась умова. Додамо на рисунок проколотий δ-окіл точки x0, наприклад для
Усі x, що лежать між червоними пунктирними лініями, належать δ-околу x0, крім самої точки x0. Знову подивімося на попередню умову:
Для всіх x із проколотого δ-околу точки x0 має виконуватися, що всі значення функції f(x) лежать в ϵ-околі точки L. Тож візьмімо всі x із проколотого δ-околу точки x0 й обчислімо значення функції. На наступному рисунку ці значення функції зображено синім відрізком:
Точка x0 не належить проколотому околу, тому в цьому місці є кружечок. Означення каже, що для всіх цих синіх точок має виконуватися, що вони лежать в ϵ-околі точки L. Кольорами рисунка: усі сині точки мають лежати між зеленими лініями, які зображують ϵ-окіл. Чи так це?
Звісно, ні: наприклад, для
Але це не біда: означення каже, що для кожного ϵ-околу точки L має існувати якийсь δ-окіл, такий що … решта умови. Це означає, що нам досить, щоб існував один такий δ-окіл.
Знову перевіримо, чи всі значення функції для всіх x із проколотого δ-околу точки x0 лежать в ϵ-околі точки L. Одним словом, чи всі сині точки лежать між зеленими лініями. Так, тепер уже лежать, ура.
Чи означає це, що L є границею функції в точці x0? Не обов'язково, адже означення стверджує, що (∀ϵ > 0) …. Ми поки що перевірили означення для одного конкретного ϵ, а залишилося ще… нескінченно багато.
Іншими словами, щоб справді виконувалося
Яким би малим ми не взяли ϵ, завжди потрібно знайти таке δ, щоб ми змогли вмістити значення функції в ϵ-окіл границі функції L.
Доведення скінченної границі в скінченній точці
Спробуймо справді довести попередню границю. З рисунка ми вже знаємо, що, найімовірніше,
тепер спробуємо довести це математично. З рисунка можна здогадатися, що якщо завжди брати за δ те саме значення, що й ϵ, то все може вийти. Тож покладемо δ = ϵ. Тепер потрібно довести
Оскільки ми поклали δ = ϵ, замінимо всі δ на ϵ:
Замість L підставимо 1, а замість x0 підставимо 3:
Тепер потрібно довести всі нерівності. Оскільки функція
Те саме з 3 + ϵ:
Неправильно визначена границя
Тепер ще накреслимо, що сталося б, якби ми подумали, що границя функції при x, яке прямує до трьох, дорівнює одній другій. Виберімо якийсь малий епсилон-окіл:
І тепер ми вже не можемо знайти такий дельта-окіл точки x0, усі значення функції в якому вмістилися б між цими зеленими лініями. Бачимо, що для вибраного δ-околу всі сині точки лежать поза зеленими лініями. Якби ми збільшили δ-окіл, то лише збільшили б кількість синіх точок, яких не вдасться вмістити між зелені лінії.
Границя сигнум
Сигнум — чудова функція, яка, мабуть, закрутить тобі голову. Ось графік:
Графік не зовсім зрозумілий, тож словесний опис: якщо x від'ємне, то сигнум дорівнює мінус одиниці, якщо додатне — плюс одиниці, а якщо x дорівнює нулю, то й сигнум дорівнює нулю. Перетворимо графік за допомогою модуля: f(x) = |sgn(x)|, і отримаємо |sgn(0)| = 0, а в решті випадків |sgn(x)| = 1. Графік:
Питання таке: чому дорівнює ця границя?
Функція в точці нуль визначена, і значення функції теж дорівнює нулю. Проте це не означає, що й границя дорівнюватиме нулю. Границя може відрізнятися від значення функції в даній точці.
Єдиний спосіб вибрати границю так, щоб означення виконувалося, — вибрати границю, що дорівнює одиниці. Можна скористатися й інтуїцією: до чого наближається значення функції, якщо x наближається до нуля зліва? Воно невпинно наближається до одиниці. Те, що зрештою воно стрибає до нуля, нам не заважає. Так само для x, що наближається до нуля справа.
Якби ми залишили функцію в початковому вигляді, тобто f(x) = sgn(x), то в точці нуль функція не мала б границі, а мала б дві різні односторонні границі. Зліва функція наближалася б до мінус одиниці, а справа — до плюс одиниці. Можеш спробувати довести це за означенням.
Границі, яких не існує
Покажемо ще кілька прикладів, коли границь не існує.
Найпростіший приклад відсутності границі — обчислити границю в точці, що не є граничною точкою D(f). Наприклад, не існує границі:
Графік:
Періодичні функції часто не мають границі на нескінченності (це правильно не для всіх!). Типовий приклад — тригонометричні функції, скажімо, синус. Графік:
Границі на нескінченності просто не існує: значення синуса невпинно коливається між одиницею та мінус одиницею, тож границю обчислити не можна.
Розділи: Границя функції, Нескінченна границя в скінченній точці, Скінченна границя на нескінченності, Нескінченна границя на нескінченності, Одностороння границя, Правило Лопіталя