Логарифмічні рівняння
Логарифмічне рівняння — це рівняння, у якому невідома здебільшого ховається в аргументі логарифма. Найпростіше з них виглядає, наприклад, так:
Логарифм — це показник степеня, до якого треба піднести основу, щоб отримати аргумент. Тож рівняння запитує: до якого степеня треба піднести двійку, щоб отримати x? До третього. Отже,
Те саме показує й графік. Шукаємо місце, де графік функції y = log2 x перетинає горизонтальну пряму y = 3:
Функція log2 x зростає, тому пряму вона перетне лише раз, і рівняння має єдиний розв'язок. У цьому весь секрет логарифмічних рівнянь: ми намагаємося звести все до вигляду, де з одного боку стоїть один логарифм, а з другого — число або також один логарифм. Це схожий прийом, як і в показникових рівняннях, де ми шукали однакові основи.
Умови
Логарифм існує лише для додатних чисел. Чому дорівнює log2(−4)? До якого степеня піднести двійку, щоб вийшло −4? Ні до якого, адже степінь двійки завжди додатний. Звідси випливає, що аргумент кожного логарифма в рівнянні має бути додатним.
Перетворення, які ми виконуватимемо з логарифмами, не завжди рівносильні, і цю умову вони можуть непомітно загубити. Тоді виходить корінь, для якого початкове рівняння взагалі не має змісту. Типова помилка: розв'язати рівняння механічно, виписати всі корені й не перевірити, чи їх узагалі можна підставляти в логарифм.
Захиститися від цього можна двома способами:
- на початку визначити умови, тобто область визначення рівняння, а наприкінці відкинути корені, які їй не належать,
- або наприкінці зробити перевірку й підставити кожен корінь у початкове рівняння.
Перевірка надійніша, бо виявить і звичайну помилку в обчисленнях. До того ж у логарифмічних рівняннях вона зазвичай коротка, тож варто робити її щоразу.
Потенціювання
Якщо вдалося перетворити рівняння до вигляду
де з обох боків стоять логарифми з однаковою основою, ми можемо їх просто «закреслити» й розв'язувати рівняння
Так можна робити тому, що логарифм зростає для основи, більшої за одиницю, і спадає для основи, меншої за одиницю, тож однакового значення набуває лише за однакового аргументу. Цей крок називається потенціюванням. Але увага: закреслювати можна, лише коли з кожного боку стоїть один логарифм і більше нічого. З рівняння lg x + lg 3 = lg 12 закресленням не вийде x + 3 = 12. Ліву частину спершу треба склеїти в один логарифм, як ми побачимо в наступному розділі, і лише тоді вийде x = 4.
Спробуймо це на прикладі:
Нагадаємо, що lg — це десятковий логарифм, тобто логарифм з основою десять. Основа з обох боків однакова, тож потенціюємо, а решта — звичайне лінійне рівняння:
Перевірка: ліворуч виходить lg(2 · 4 + 3) = lg 11, праворуч lg(4 + 7) = lg 11. Збігається, обидва аргументи додатні, тож розв'язок — x = 4.
Властивості логарифмів
Часто з одного боку стоїть кілька логарифмів. Тоді нам треба за допомогою властивостей логарифмів склеїти їх в один. Розгляньмо рівняння
Спершу умови. Має виконуватися x>0 і водночас x − 2>0, тобто разом x>2.
Сума логарифмів з однаковою основою — це логарифм добутку, loga u + loga v = loga(u · v), якщо u і v додатні. Отже, ліву частину склеюємо:
Тепер ми знову на початку: ліворуч один логарифм, праворуч число, тож досить скористатися означенням:
Розкриваємо дужки й переносимо вісімку ліворуч:
Це вже квадратне рівняння. Ліву частину розкладаємо на множники: (x − 4)(x + 2) = 0, що дає два корені:
Пастка. Число −2 не задовольняє умову x>2, у початкове рівняння його підставити не можна, бо log2(−2) не існує. Звідки воно взялося? Зі склеювання логарифмів. Вираз x(x − 2) для x = −2 дорівнює восьми, тобто додатний, тож перетворене рівняння з ним проблем не має. А початкове має. Склеївши логарифми, ми розширили рівняння числами, для яких початкове не має змісту.
Перевірка для x = 4: log2 4 + log2 2 = 2 + 1 = 3. Збігається, отже, рівняння має єдиний розв'язок, x = 4.
Заміна змінної
Іноді в рівнянні з'являється логарифм у квадраті:
Запис lg2 x означає (lg x)2, тобто спочатку логарифм, а вже потім квадрат, а не lg(x2). Умова лише x>0.
На перший погляд це лякає, але зблизька це перевдягнене квадратне рівняння. Уводимо заміну a = lg x:
Розкладаємо на (a − 1)(a − 2) = 0, тож a = 1 або a = 2. Ми ще не закінчили, адже шукаємо x, а не a. Тому повертаємося до заміни:
Обидва корені додатні, отже, умову задовольняють. Перевірка для x = 100: lg 100 = 2, тож 22 − 3 · 2 + 2 = 4 − 6 + 2 = 0. Для x = 10 виходить 1 − 3 + 2 = 0. Рівняння має два розв'язки, x = 10 і x = 100.