✖

Ірраціональні рівняння

Ірраціональне рівняння — це рівняння, в якому невідома сховалася під коренем. Назва не означає, що рівняння нерозумне, а лише те, що в ньому з'являються корені, значення яких часто є ірраціональними числами. Ось, наприклад, таке:

x+3=5

Кореня ми позбудемося, піднісши все рівняння до квадрата. Піднесення до квадрата і добування кореня взаємно скасовуються, бо (a)2=a:

x+3=5/2x+3=25/−3x=22

Про всяк випадок ще зробимо перевірку: результат підставимо окремо в ліву частину заданого рівняння (Л) і окремо в праву (П) та порівняємо їх.

Л=22+3=25=5П=5

Вийшло Л = П, збігається. Ця підстановка здається надмірною ретельністю, але в ірраціональних рівняннях вона є такою самою частиною розв'язання, як і саме піднесення до квадрата; без неї результату в тебе немає. Увесь порядок дій вміщується в чотири кроки: відокремити корінь, піднести рівняння до квадрата, розв'язати те, що вийшло, і наприкінці зробити перевірку.

Чому перевірка обов'язкова

Піднесення до квадрата не є рівносильним перетворенням. З рівності двох чисел випливає рівність їхніх квадратів, але у зворотний бік це не працює: 3 ≠ − 3, а водночас 32 = (−3)2 = 9. Тому після піднесення до квадрата може вийти рівняння з більшою кількістю розв'язків, ніж мало початкове. Розгляньмо рівняння

x+2=x.

Підносимо обидві частини до квадрата й переносимо все в один бік:

x+2=x/2x+2=x2/−x−20=x2−x−2

Ми отримали квадратне рівняння. Воно розкладається на (x − 2)(x + 1) = 0, тож його корені — x = 2 і x = −1. Тепер настав час перевірки, спершу для двійки:

Л=2+2=4=2П=2

Обидві частини рівні, Л = П, отже, двійка є розв'язком. А що з мінус одиницею?

Л=−1+2=1=1П=−1

Зліва вийшла одиниця, справа мінус одиниця, тож Л ≠ П. Мінус одиниця розв'язком не є, хоча обчислення чесно нам її видало. Рівняння має єдиний розв'язок x = 2.

Звідки взявся цей сторонній корінь? Найкраще це показує рисунок. Ліва частина рівняння — це функція y=x+2 (червона), права частина — пряма y = x (синя). Розв'язок рівняння — це місце, де обидві лінії перетинаються, а це лише точка (2; 2), тобто x = 2.

Графіки кореня та прямої перетинаються в одній точці, корінь зі знаком мінус зустрічає пряму в сторонньому корені

Сірим пунктиром зображено функцію y=−x+2. Коли ми підносимо до квадрата і y=x+2, і y=−x+2, мінус зникає, і з обох виходить те саме y2 = x + 2. Отже, піднесення до квадрата зливає рівняння x+2=x і −x+2=x в одне, а квадратне рівняння знаходить точки перетину обох графіків. Сіра крива перетинає пряму в точці (−1; −1), і саме звідти походить наша мінус одиниця. Такого непроханого гостя надійно викриє лише перевірка.

Рисунок підказує ще дещо: обидва корені, червоний і сірий, починаються тільки в точці x = −2. Під коренем не може стояти від'ємне число, тому рівняння має сенс лише для x ≥ − 2. Хибна мінус одиниця потрапляє в цей проміжок, тож умова її не відсіє. Витягне її на світло тільки перевірка.

Спершу відокремити корінь

Візьмемо ще одне рівняння

2x−3+3=x.

Дуже кортить одразу піднести до квадрата ліву частину разом із трійкою. Але квадрат суми не обчислюється почленно, (a + b)2 = a2 + 2ab + b2, тож вийшло б

(2x−3+3)2=2x−3+62x−3+9

і корінь у рівнянні нікуди б не подівся, лише став би потворнішим. Тому корінь спершу відокремлюємо в одній частині, а підносимо до квадрата вже потім:

2x−3+3=x/−32x−3=x−3/22x−3=x2−6x+9/−2x+30=x2−8x+12

Праву частину ми піднесли до квадрата за тією самою формулою, (x − 3)2 = x2 − 6x + 9. Квадратне рівняння розкладається на (x − 6)(x − 2) = 0 і має корені x = 6 та x = 2. Перевірку почнемо із шістки:

Л=2⋅6−3+3=9+3=6П=6

Виконується Л = П, шістка підходить. Тепер двійка:

Л=2⋅2−3+3=1+3=4П=2

Чотири — це не два, Л ≠ П. Не збігається. Розв'язок лише один — x = 6.

Чому двійка не пройшла перевірку? Після відокремлення кореня ми мали 2x−3=x−3. Квадратний корінь ніколи не буває від'ємним, тож рівність може виконуватися лише для тих x, для яких x − 3 не менше за нуль. Для x = 2 права частина дорівнює −1, а такого значення жоден корінь не дасть. Цю умову можна врахувати заздалегідь, але підстановка наприкінці зручніша й відловлює все одразу.

Іноді перевірка не пропускає нічого. Рівняння x+5=1 після відокремлення кореня перетворюється на x=−4. Після піднесення до квадрата виходить x = 16, але перевірка дає Л=16+5=9 і П = 1, тобто Л ≠ П. Рівняння не має жодного розв'язку, що могло бути ясно від самого початку, бо квадратний корінь ніколи не дорівнює мінус чотирьом.

Два корені

Щойно в рівнянні зустрічаються два корені, одного піднесення до квадрата зазвичай не вистачає. Порядок дій, однак, не змінюється: відокремити, піднести до квадрата і, якщо корінь залишився, повторити все спочатку. Спробуймо таке рівняння

x+5−x=1.

Обидва корені одразу відокремити не можна, тож принаймні перенесемо x праворуч, щоб кожен корінь був в іншій частині. Якби ми підносили до квадрата різницю ліворуч, вийшов би добуток x+5⋅x, який добряче ускладнив би розв'язання. Отже, підносимо так:

x+5=1+x/2x+5=1+2x+x

Праворуч ми знову підносили до квадрата двочлен, тому там з'явився середній член 2x. На щастя, ікси скоротяться, і залишиться один корінь:

x+5=1+2x+x/−x−14=2x/:22=x/24=x

Ми підносили до квадрата двічі, тож перевірка тут потрібна вдвічі більше:

Л=4+5−4=3−2=1П=1

Л = П, збігається, рівняння має розв'язок x = 4.